зужитий

Значення в інших словниках

1. зужитий — зужи́тий дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
2. зужитий — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до зужити. 2》 у знач. прикм.Використаний повністю, до кінця; який довго був у вжитку; старий. || Який утратив виразність унаслідок частого повторення; банальний, затертий (про слово, вираз, художній засіб і т. ін.). Зужитий епітет. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зужитий — зужи́тий використаний (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. зужитий — БАНА́ЛЬНИЙ (який утратив виразність, набрид через часте повторення), ЗАЯЛО́ЖЕНИЙ, СТЕ́РТИЙ, УТЕ́РТИЙ, ЗУЖИ́ТИЙ рідше, ЗУЖИТКО́ВАНИЙ рідше. Кілька звичайних банальних слів один одному після ділового привітання, і заговорив Безрукий (О. Словник синонімів української мови
5. зужитий — ЗУЖИ́ТИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до зужи́ти. Що дівчина нерадо віддає свою руку вдівцеві, се річ зовсім природна: сили вдівця вже зужиті, надломлені, чуття застигло (Фр., XVI, 1955, 58). 2. у знач. прикм. Словник української мови в 11 томах