зумовленість

ЗУМО́ВЛЕНІСТЬ, ності, ж. Залежність від певних причин.

Первісним тільцям немає потреби досліджувать спершу Рухів зумовленість власних і всі світотвору закони (Зеров, Вибр., 1966, 162);

У рішеннях і матеріалах XXI з’їзду партії дістали свій дальший розвиток положення марксизму-ленінізму про взаємний зв’язок і взаємну зумовленість двох сторін суспільного виробництва відповідно до періоду розгорнутого будівництва комунізму (Ком. Укр., 4, 1960, 19);

— Буття визначає свідомість. Але не завжди ця зумовленість така проста, що можна її на карбованці чи на десятини перевести (Головко, II, 1957, 503).