1. Словник української мови в 11 томах

зчиняти

ЗЧИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗЧИНИ́ТИ, зчиню́, зчи́ниш, док., перех.

1. Робити, учиняти що-небудь.

[Валент:] Школярі у нас всі на «римлян» і «християн» ділились, зчиняли раз у раз сперечки, звади, два табори були непримиренні, як на війні (Л. Укр., III, 1952, 288);

Відчували вони, що Семениха.. стане йому дорікати, а він не втерпить та й бійку зчинить (Март., Тв., 1954, 112);

Непрошений, незваний поліз [Романик] у президію… А коли йому не хотіли дати слово, то він з своєю шайкою зчинив заколот, пішли в рух гнилі яйця, і довелося розпустити збори (Вільде, Сестри.., 1958, 462);

// Викликати, спричинювати.

Вершники влетіли на подвір’я казарми. Але замість звернути до стайні, ..вони підлетіли до самої казарми і під вікнами почали стріляти, зчиняючи тривогу (Головко, II, 1957, 568);

Наскочили [партизани] туди годині о дванадцятій ночі, перебили частину німців, зчинили паніку, захопили район (Шиян, Партиз. край, 1946, 94).

2. у сполуч. із сл. галас, гвалт, крик, лемент і т. ін. Починати галасувати, кричати і т. ін.

Гукав і зчиняв гвалт одним-один чоловік, але цього чоловіка знали всі. То був матрос.. Тимофій Гречка (Смолич, Мир.., 1958, 184);

Зчинила [Одарка] такий крик-гвалт, що з другого двору пани почули і прибігли на той лемент (Мирний, IV, 1965, 167);

До кімнати в цей час зайшли гомінкі відвідувачі. Вони попрямували до столу праворуч і зчинили галас (Хижняк, Тамара, 1959, 64);

Дівчата такий лемент зчинили —хоч тікай (Шовк., Інженери, 1956, 18).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зчиняти — зчиня́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зчиняти — (заколот) робити, учиняти; (паніку) здіймати, зривати, викликати, спричиняти, причинятися до. Словник синонімів Караванського
  3. зчиняти — -яю, -яєш, недок., зчинити, зчиню, зчиниш, док., перех. 1》 Робити, учиняти що-небудь. || Викликати, спричинювати. 2》 у сполуч. зі сл. галас, ґвалт, крик, лемент і т. ін. Починати галасувати, кричати тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зчиняти — Зчиня́ти, -ня́ю, -ня́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. зчиняти — Зчиня́ти, -ня́ю, -єш сов. в. зчини́ти, -ню́, -ниш, гл. Дѣлать, сдѣлать, производить, произвести, совершать, совершить. Всіх козаків поїла, кормила, по Івасю Вдовиченку похорон і весілля зчинила. Мет. 424. — бучу. Поднять шумъ. Словник української мови Грінченка