1. Словник української мови в 11 томах

зяблювати

ЗЯБЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., перех., с. г. Орати на зяб.

Глянемо на обрій дивно чистий: Трактори зяблюють, трактористи Степ укрили зябом навкруги (Криж., Південь, 1937, 112).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зяблювати — зяблюва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зяблювати — -юю, -юєш, недок., перех., с. г. Орати на зяб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зяблювати — ОРА́ТИ (обробляти землю плугом, ралом), ЗО́РЮВАТИ, ЗАО́РЮВАТИ, РОЗО́РЮВАТИ рідше, ПЛУ́ЖИТИ розм.; ДРЯ́ПАТИ зневажл., ШКРЯ́БАТИ розм. (мілко, абияк); ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ) (зі сл. пар, цілина, зяб); ЗЯБЛЮВА́ТИ (орати на зяб). — Док. Словник синонімів української мови