1. Словник української мови в 11 томах

зятенько

ЗЯ́ТЕНЬКО, а, ч. Пестл. до зять;

// зневажл.

От мати і ускаржалась [скаржилась] перед Антосьом, що сякий да такий наш зятенько (Свидн., Люборацькі, 1955, 167).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зятенько — зя́тенько іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. зятенько — -а, ч. Пестл. до зять. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зятенько — Зя́тенько, -ка, -кові, -ку! -ньки Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. зятенько — Зя́тенько, -ка и зя́течок, -чка м. ум. отъ зять. Словник української мови Грінченка