зятик
ЗЯ́ТИК, а, ч. Пестл. до зять;
// зневажл.
— Слухай ти, зятику дорогий! А чи не міг би ти часом якось інакше, щоб, знаєш, без хамства? (Головко, II, 1957, 196).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
ЗЯ́ТИК, а, ч. Пестл. до зять;
// зневажл.
— Слухай ти, зятику дорогий! А чи не міг би ти часом якось інакше, щоб, знаєш, без хамства? (Головко, II, 1957, 196).