зівати
ЗІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., розм.
1. Мимоволі вдихати і одразу ж видихати повітря ротом; позіхати.
Як сніп на землю повалився. Не вспів і охнуть, а скривився, В послідній раз Сульмон зіва (Котл., I, 1952, 228);
То не поезія, де важко Вірш суне, мов волами віз, А хто чита,— зіває тяжко З нудьги до сліз (Черн., Поезії, 1959, 236).
2. перен. Пропускати нагоду, зручний випадок і т. ін.
Як хочеш сорочку мати, то не треба зівати: треба пізно лягати, а рано вставати (Укр.. присл.., 1955, 204);
Коли ще прийде ота тепла пора? Тут зівати не слід, треба брати все від зими. І Гриць не зівав (Збан., Сеспель. 1961, 305).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зівати — зіва́ти дієслово недоконаного виду позіхати; пропускати слушну нагоду розм. Орфографічний словник української мови
- зівати — -аю, -аєш, недок., розм. 1》 Мимоволі вдихати і одразу ж видихати повітря ротом; позіхати. 2》 перен. Пропускати нагоду, зручний випадок і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зівати — 1. зіхати, зіхнути, зазіхати, позіхати, позіхнути 2. ґавити, вигавлювати, вигавити, повигавлювати, зігавлювати, зігавити, позігавлювати, згавлювати, згавити, позгавлювати, прогавлювати, проґавити Словник чужослів Павло Штепа
- зівати — ПОЗІХА́ТИ (мимоволі вдихати й одразу ж видихати повітря ротом), ЗІВА́ТИ розм. — Док.: позіхну́ти, зівну́ти. Коли він зненацька позіхав, то швиденько прикривав рота долонею (Т. Масенко); Очі застигли, мов скляні, рот судорожно зівав, не в силі виштовхнути слово (Григорій Тютюнник). Словник синонімів української мови
- зівати — Зіва́ти, -ва́ю, -єш гл. Раскрывать и закрывать ротъ. Здорова щука припливла... та ротом і зіва. Мнж. 141. Словник української мови Грінченка