зів’ялений

ЗІВ’Я́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зів’я́лити.

Сплакані і зів’ялені горем, стоять в узголов’ях домовин сім’ї полеглих (Мельн., Коли кров.., 1960, 25);

// У знач. прикм.

Дівчинка зарюмсала, підшморгуючи своїм сухим, як зів’ялена морковинка, носом (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 138).