1. Словник української мови в 11 томах

зівок

ЗІВО́К, вка, ч., розм.

1. Те саме, що позіха́ння.

2. перен. Недогляд, промах.

Тільки тепер Ігор побачив свою фатальну помилку. Навіть не помилку, а просто зівок (Багмут, Щасл. день.., 1951, 103).

◊ Да́ти зівка́ — через неуважність, розгубленість тощо не помітити чого-небудь, пропустити нагоду, зручний випадок і т. ін.; прогавити.

[Меланія Григорівна:] От і дав зівка старий! Зовсім парова мельниця [млин] була наша, а тепер не наша… Поскупивсь (Кроп., IV, 1959, 193).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зівок — зіво́к іменник чоловічого роду позіхання; недогляд розм;, форма 'зівака́' вживається лише у фразеологізмі Орфографічний словник української мови
  2. зівок — -вка, ч., розм. 1》 Те саме, що позіхання. 2》 перен. Недогляд, промах. Дати зівка — через неуважність, розгубленість тощо не помітити чого-небудь, пропустити нагоду, зручний випадок і т. ін.; проґавити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зівок — хохл. (зєвок) позіх позіх Словник чужослів Павло Штепа
  4. зівок — дава́ти / да́ти зівка́. 1. Не використовувати слушної для чого-небудь нагоди через некмітливість, недосвідченість, нерішучість і т. ін. — Не шкодуй за тим, що обмина (життя) тебе; не давай зівка, коли воно само тобі дається до рук!... Фразеологічний словник української мови
  5. зівок — ПОЗІХА́ННЯ, ПО́ЗІХ, ЗІВО́К розм., ПОЗІХО́ТА розм. — Добрий ранок, — захрипло, після сну, вітається господар і випещеною рукою прикриває позіхання (М. Стельмах); (Шевчик:) У вас усі позіхають, і мене позіхи беруть, коли дивлюсь на вас. Чи не на дощ? (В. Словник синонімів української мови