зівок

зіво́к

-вка, ч., розм.

1》 Те саме, що позіхання.

2》 перен. Недогляд, промах.

Дати зівка — через неуважність, розгубленість тощо не помітити чого-небудь, пропустити нагоду, зручний випадок і т. ін.; проґавити.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зівок — зіво́к іменник чоловічого роду позіхання; недогляд розм;, форма 'зівака́' вживається лише у фразеологізмі Орфографічний словник української мови
  2. зівок — хохл. (зєвок) позіх позіх Словник чужослів Павло Штепа
  3. зівок — дава́ти / да́ти зівка́. 1. Не використовувати слушної для чого-небудь нагоди через некмітливість, недосвідченість, нерішучість і т. ін. — Не шкодуй за тим, що обмина (життя) тебе; не давай зівка, коли воно само тобі дається до рук!... Фразеологічний словник української мови
  4. зівок — ПОЗІХА́ННЯ, ПО́ЗІХ, ЗІВО́К розм., ПОЗІХО́ТА розм. — Добрий ранок, — захрипло, після сну, вітається господар і випещеною рукою прикриває позіхання (М. Стельмах); (Шевчик:) У вас усі позіхають, і мене позіхи беруть, коли дивлюсь на вас. Чи не на дощ? (В. Словник синонімів української мови
  5. зівок — ЗІВО́К, вка, ч., розм. 1. Те саме, що позіха́ння. 2. перен. Недогляд, промах. Тільки тепер Ігор побачив свою фатальну помилку. Навіть не помилку, а просто зівок (Багмут, Щасл. день.., 1951, 103). Словник української мови в 11 томах