зівок
дава́ти / да́ти зівка́. 1. Не використовувати слушної для чого-небудь нагоди через некмітливість, недосвідченість, нерішучість і т. ін. — Не шкодуй за тим, що обмина (життя) тебе; не давай зівка, коли воно само тобі дається до рук! (Панас Мирний); (Лукерія Степанівна:) Дали б ми зівка, то другі ухопили б земельку (М. Кропивницький). 2. Пропускати що-небудь через неуважність. — Санько! — гукнув Гриць.— Ти там зівка не давай… Придивись, де спатиме (пан), та ніччю і підберись до миндалі (медалі)… (В. Винниченко); Траплялося, що цензор давав зівка (Ф. Бурлака).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зівок — зіво́к іменник чоловічого роду позіхання; недогляд розм;, форма 'зівака́' вживається лише у фразеологізмі Орфографічний словник української мови
- зівок — -вка, ч., розм. 1》 Те саме, що позіхання. 2》 перен. Недогляд, промах. Дати зівка — через неуважність, розгубленість тощо не помітити чого-небудь, пропустити нагоду, зручний випадок і т. ін.; проґавити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зівок — хохл. (зєвок) позіх позіх Словник чужослів Павло Штепа
- зівок — ПОЗІХА́ННЯ, ПО́ЗІХ, ЗІВО́К розм., ПОЗІХО́ТА розм. — Добрий ранок, — захрипло, після сну, вітається господар і випещеною рукою прикриває позіхання (М. Стельмах); (Шевчик:) У вас усі позіхають, і мене позіхи беруть, коли дивлюсь на вас. Чи не на дощ? (В. Словник синонімів української мови
- зівок — ЗІВО́К, вка, ч., розм. 1. Те саме, що позіха́ння. 2. перен. Недогляд, промах. Тільки тепер Ігор побачив свою фатальну помилку. Навіть не помилку, а просто зівок (Багмут, Щасл. день.., 1951, 103). Словник української мови в 11 томах