зілля

ЗІ́ЛЛЯ, я, с.

1. збірн. Різноманітні, здебільшого запашні трав’янисті рослини.

При самій землі росте трава густо і усяке зілля (Вовчок, І, 1955, 350);

Панночки зібрали зілля і пішли довивати віночків на веранду (Л. Укр., III, 1952, 655);

Ми багато чого любили на світі: Пахощі зілля, і трави, Довгі вії на личках рум’яних дітей (Рильський, І, 1960, 332);

*У порівн. Ростуть вони [діти] в нього, мов зілля при березі (Стельмах, II, 1962, 105);

// Споживна зелень.

Повновида молодиця Христя уже кришила зілля на страву (Мирний, І, 1954, 237);

Ось Андрійко— Неумійко Юшку з риби став варить: Вкинув зілля, Рибку з сіллю, А води… забув налить (Бойко, Ростіть.., 1959, 105).

∆ Тата́рське зі́лля — трав’яниста болотна рослинність з довгим мечовидним листям; використовується в медицині, парфюмерії та ликерному виробництві.

Олеся вскочила в таке місце, де лежало каміння в високих кущах татарського зілля та очерету (Н.-Лев., III, 1956, 127);

Пахне від неї річкою і ще чимсь духмяним, приємним: чи м’ятою, чи татарським зіллям, чи любистком… (Шиян, Баланда, 1957, 152).

2. Навар або настій з деяких рослин, який використовується в народній медицині переважно з лікувальною метою.

[Анна:] Дай мені якого зілля, щоби тут, отут перестало боліти! (Фр., IX, 1952, 97);

І до лікаря вже водили [Тетяну], і зіллям якимсь напувала баба Мокрина,— нічого не допомагало (Баш, На землі.., 1957, 44).

3. розм. Те саме, що тютю́н.

— Скільки раз я зарікався не курити! — каже о. Мойсей. — Одже ж не покину! Поки не чую диму, то й байдуже. А як курить хто мені під носом, то, здається, оддав би все на світі, щоб тільки, покуштувати отого поганого зілля (Н.-Лев., І, 1956, 120).

4. розм. Те саме, що горі́лка.

Знаєш, товаришу, оті сто грамів прийшлися якраз впору. Розв’язали вони мені язика. Якби я не хильнув того чортового зілля, то ніколи не розказав би секретареві про свої ходіння по муках (Логв., Давні рани, 1961, 111).

5. збірн., ірон. В’їдливі, причепливі люди, які роблять що-небудь погане, шкідливе.

— Дивись, бісове зілля [пани]: його з огорода, а воно таки в огород! Хоч у гласні їм, коли людей нема… А дзуськи! (Мирний, II, 1954, 268);

Вони [скептики] готові ганить цілий світ, Самі ж — нікчемне зілля (Забашта, Пісня.., 1961, 49);

// Про жваву хитру жінку.

— В цієї і трісочка не пропаде марно… І де воно видралося тут отаке зілля (Вас., II, 1959, 65);

— Бісова баба! — подумав про неї Олекса. — Виросло б отаке зілля на сільському грунті, була б картина — не жінка (Руд., Остання шабля, 1959, 242);

// збірн. Шкідливі комахи, миші і т. ін.

— Давай-но сядьмо, Силантію, он там біля залишеного козаками курища від комарів, бо кляте зілля заїдає зовсім (Ле, Побратими, 1954, 27).

6. збірн., зневажл., рідко. Дрібні предмети, будь-яке хатнє начиння.

Понад шосе тягнулись штабелі зелених і жовтих ящиків трофейної зривчатки [вибухівки], купи знешкоджених мін. Наші сапери тисячами повитягували цього зілля з битих доріг, містків та узбіч (Гончар, III, 1959, 173).