1. Словник української мови в 11 томах

зіллячко

ЗІ́ЛЛЯЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до зі́лля 1-5.

Мирон лишається надворі. Там він може собі гуляти, рвати зіллячко (Фр., І, 1955, 234);

— Твою долю, моя доню! Позаторік знала, Позаторік і зіллячка Для того придбала (Шевч., І, 1951, 51);

// ірон.

— Зробили з мого коханого мужа і члена ради повітової, і предсідателя шкільної ради, ..хоч знають, що він за зіллячко (Март., Тв., 1954, 270);

[Трохим:] А це Райка, племінниця, таке зіллячко, що не приведи бог… (Собко, П’єси, 1958, 291).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зіллячко — зі́ллячко іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. зіллячко — -а, с. Зменш.-пестл. до зілля 1-5). || ірон. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зіллячко — Зі́ллячко, -ка, -ку; -чка, -чок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)