зіпсувати

ЗІПСУВА́ТИ і рідше ЗОПСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.

1. Зробити непридатним для користування, вживання, попсувати, поламати і т. ін.

Ложка дьогтю зіпсує бочку меду (Укр.. присл.., 1955, 167);

— Оце в них [петлюрівців] кулемет,— показав пальцем дядя Гриша. — Якби вдалось: Митько ось береться його зіпсувати (Головко, І, 1957, 373);

— Ось деревинка… Хтось устромив її сюди, а хтось інший зіпсував кору, вона вже гине… (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 146);

Зопсував [пан Дерижанов] один негатив жавелевою водою, другого ще не чіпав (Л. Укр., V, 1956, 220);

// Спотворити, зробити некрасивим.

Навколо його носа лукаво ворушаться неглибокі віспинки; вони не зіпсували спокійного овала обличчя (Стельмах, II, 1962, 213).

2. Зробити неприємним, поганим; погіршити.

Почував себе [Безбородько] винним, хоч не бачив вини за собою, і це зовсім зіпсувало йому настрій (Вільде, Сестри.., 1958, 220);

— Знаю, що єсть там такий голова ревізійної комісії, Захар Нещерет, який дуже дбав про те, щоб ні з ким не посваритися, не зіпсувати добрих стосунків (Вишня, І, 1956, 436);

— Зіпсували ви всю справу. Хіба можна так одверто і гостро! — ахкав.. Маєвський, хапаючись за голову (Тулуб, Людолови, І, 1957, 23);

Так з розмови нічого й не вийшло, тільки вечерю йому зопсували (Коцюб., II, 1955, 395).

◊ Зіпсува́ти кров див. кров.

3. Негативно вплинути на кого-небудь, розбестити когось.

Лукія такої думки, що розумну дитину достаток не зіпсує (Гончар, Тронка, 1963, 87).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

зіпсувати

Значення в інших словниках