зітхання
ЗІТХА́ННЯ, я, с. Посилені, глибокі вдих і видих (звичайно під впливом якихось почуттів).
У кухні щось застугоніло, і Власов, затаюючи зітхання, почав дослухатись (Мирний, IV, 1955, 133);
Гомін ширше розтікається над галявою. Зітхання і сльози перемішуються з словами утіхи і надії (Стельмах, І, 1962, 30);
*Образно. Поважно пливли, м’яко бухаючи, соковиті зітхання чутливої міді (Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, І, 1952, 395);
*У порівн. По верхів’ях лісових дерев ходив якийсь таємний шепіт, мов зітхання (Фр., І, 1955, 254).
◊ До оста́ннього зітха́ння — до смерті.
Мов книга ти, моє кохання, але на книзі цій печать. Я до останнього зітхання її не зможу прочитать (Сос., II, 1958, 135).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зітхання — зітха́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- зітхання — [з'ітхан':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
- зітхання — -я, с. Посилені, глибокі вдих і видих (зазвичай під впливом якихось почуттів). Великий тлумачний словник сучасної мови
- зітхання — до оста́ннього по́диху (зітха́ння). До кінця життя, до смерті. — Він до останнього подиху зберіг вірність присязі, вірність прапорові, вірність своїй Батьківщині,— говорив гвардії майор (О. Гончар); Мов книга ти, моє кохання, але на книзі цій печать. Фразеологічний словник української мови
- зітхання — ЗІТХА́ННЯ (посилені, глибокі вдих і видих — перев. під впливом якихось почуттів), ПО́ДИХ рідше, ВІ́ДДИХ рідко. Це зітхання виявило, що їй було зовсім не однаково (І. Нечуй-Левицький); Радісний подих пронісся в юрбі (А. Головко); Віддих полегшення вирвався з уст Горленкових (З. Тулуб). Словник синонімів української мови
- зітхання — Зітха́ння, -ня с. Вздохъ. Не хлібом я, зітханнями годуюсь. К. Іов. 9. Словник української мови Грінченка