зітхання

Значення в інших словниках

1. зітхання — зітха́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. зітхання — [з'ітхан':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
3. зітхання — до оста́ннього по́диху (зітха́ння). До кінця життя, до смерті. — Він до останнього подиху зберіг вірність присязі, вірність прапорові, вірність своїй Батьківщині,— говорив гвардії майор (О. Гончар); Мов книга ти, моє кохання, але на книзі цій печать. Фразеологічний словник української мови
4. зітхання — ЗІТХА́ННЯ (посилені, глибокі вдих і видих — перев. під впливом якихось почуттів), ПО́ДИХ рідше, ВІ́ДДИХ рідко. Це зітхання виявило, що їй було зовсім не однаково (І. Нечуй-Левицький); Радісний подих пронісся в юрбі (А. Головко); Віддих полегшення вирвався з уст Горленкових (З. Тулуб). Словник синонімів української мови
5. зітхання — ЗІТХА́ННЯ, я, с. Посилені, глибокі вдих і видих (звичайно під впливом якихось почуттів). У кухні щось застугоніло, і Власов, затаюючи зітхання, почав дослухатись (Мирний, IV, 1955, 133); Гомін ширше розтікається над галявою. Словник української мови в 11 томах
6. зітхання — Зітха́ння, -ня с. Вздохъ. Не хлібом я, зітханнями годуюсь. К. Іов. 9. Словник української мови Грінченка