1. Словник української мови в 11 томах

зіяючий

ЗІЯ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до зія́ти.

У колись зеленому, тепер зіяючому згарищами невеликому місті над Прутом пробуджувалось нове життя (Іваничук, Не рубайте.., 1961, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зіяючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до зіяти. Великий тлумачний словник сучасної мови