з’юрмлений

З’Ю́РМЛЕНИЙ, а, е. Який з’юрмився.

Осторонь, боком до з’юрмленої компанії, з безжурно закладеними назад руками стояв жандарм (Кол., Терен.., 1959, 91);

Стратіонові знову стало гірше, і ми, з’юрмлені біля нього, нічим не можемо допомогти йому (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 96).