1. Словник української мови в 11 томах

з’ява

З’Я́ВА, и, ж.

1. розм. Поява, з’явлення кого-, чого-небудь.

Святкує нарешті душа його, коли син отак, як зараз, сидить під тополями у чабанському товаристві, самою своєю з’явою змінивши одноманітність батькового життя (Гончар, Тронка, 1963, 14).

2. театр., заст. Ява.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. з’ява — З’я́ва, -ви; з’я́ви, з’яв Правописний словник Голоскевича (1929 р.)