з’явище

З’Я́ВИЩЕ, а, с.

1. розм. Поява, з’явлення кого-, чого-небудь.

Притаїлось все, пополохалось Перед з’явищем тучі грізної: Вітерець ущух,— ані подиху, Змовк веселий гай — ані шелесту (Стар., Вибр., 1959, 60).

2. заст. Те саме, що я́вище.

Вдарив страшний грім.. Наставало одно з тих з’явищ натури, перед котрими в Індії леви та тигри стають смирніші од ягнят (Н.-Лев., II, 1956, 390);

Я зміркував, що погляди отця з-під Бродів не дивоглядний унікум, а певне доволі розповсюджене з’явище, яке мене зацікавило (Коцюб., III, 1956, 274).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. з’явище — З’явище. Явище. Спитаймо тепер ліпше о причини сего з'явища і як би сему зарадити (Б., 1895, 6, 2) // порівн. з’явиско. Українська літературна мова на Буковині
  2. з’явище — З’я́вище, -ща, -щу, -щем; -вища, -вищ; звич. я́вище Правописний словник Голоскевича (1929 р.)