з’ясовувати
З’ЯСО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., З’ЯСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.
1. Досліджуючи, робити ясним, зрозумілим що-небудь.
У дослідженні І. І. Срезневського міститься ряд відомостей з української мови, яка порівнюється з російською і білоруською мовами. І. І. Срезневський з’ясовує, чим «наріччя малоруське відокремлюється від великоруського» (Мовозн., XIII, 1956, 17);
— Які племена тут жили до нас — ось що хотілось би з’ясувати,— роздумливо мовив Брага (Гончар, Тронка, 1963, 273);
Тепер ми можемо сказати, що наука в основному з’ясувала природу комет (Наука.., 2, 1959, 16);
// Визначати, встановлювати що-небудь на підставі певних відомостей, ознак і т. ін.
Кілька годин телеграфні й телефонні розвідки з допомогою найскладнішого коду з’ясовували маршрути кур’єрів (Ле, Опов. та нариси, 1950, 258);
— Нам потрібно зробити огляд вашої Таращанської бригади. І, крім того, з’ясувати кількість трофеїв (Довж., І, 1958, 200);
// Довідуватися, дізнаватися про щось.
Запрошень не одержали [дівчата], квитків теж. Як не сумувати? І не підуть же вони з’ясовувати, чому їх обійдено (Ю. Янов., II, 1954, 88);
Доки прийшов патруль, ми встигли вже з’ясувати, що Даниленко був з Гадяча (Панч, На калин. мості, 1965, 66).
2. Відкривати, розкривати що-небудь приховане.
Мовчазна могила нам не з’ясує, що діється в ній (Л. Укр., І, 1951, 249);
От і Грицько не хотів з’ясувати світові, який у нього скарб дома (Барв., Опов.., 1902, 143);
// Передавати словами, висловлювати, описувати (думки, почуття і т. ін.).
Це почуття я не можу тобі з’ясувати точно. Треба бути жінкою, щоб зрозуміти це (Ю. Янов., II, 1958, 88).
3. Пояснювати що-небудь.
Говорив [Давид] гарно, голосно, нешвидко і вплітаючи в мову живі барвисті образи. Чужих слів уникав, а як траплялися які «консерватори», «бюджет», кожне з’ясовував (Головко, II, 1957, 129);
Бачачи, що подорожні, очевидно, не тутешні і справді нічого не розуміють, селяни враз заговорили, з’ясовуючи причини екзекуції (Смолич, І, 1958, 54);
За що ж ця ласка короля? Мені з’ясуйте, прошу… (Еллан, І, 1958, 283).
Значення в інших словниках
- з’ясовувати — з’ясовувати – виясняти З’ясовувати. Крім іншого, виступає в значеннях “досліджуючи, робити зрозумілим щось; визначати, встановлювати що-небудь на підставі певних відомостей, ознак і т. ін.” “За що ж ця ласка короля?... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- з’ясовувати — З’ЯСОВУВАТИ – ВИЯСНЯТИ З’ясовувати, -ую, -уєш, з’ясувати, -ую, -уєш. Крім іншого, вживаються в значеннях "досліджуючи, робити ясним, зрозумілим щось; визначати, встановлювати щось; дізнаватися про щось". Брат взявся одразу з’ясовувати справу (Л. Літературне слововживання
- з’ясовувати — З’ясо́вувати, -со́вую, -со́вуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)