з’ясовувати

З’ЯСО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., З’ЯСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.

1. Досліджуючи, робити ясним, зрозумілим що-небудь.

У дослідженні І. І. Срезневського міститься ряд відомостей з української мови, яка порівнюється з російською і білоруською мовами. І. І. Срезневський з’ясовує, чим «наріччя малоруське відокремлюється від великоруського» (Мовозн., XIII, 1956, 17);

— Які племена тут жили до нас — ось що хотілось би з’ясувати,— роздумливо мовив Брага (Гончар, Тронка, 1963, 273);

Тепер ми можемо сказати, що наука в основному з’ясувала природу комет (Наука.., 2, 1959, 16);

// Визначати, встановлювати що-небудь на підставі певних відомостей, ознак і т. ін.

Кілька годин телеграфні й телефонні розвідки з допомогою найскладнішого коду з’ясовували маршрути кур’єрів (Ле, Опов. та нариси, 1950, 258);

— Нам потрібно зробити огляд вашої Таращанської бригади. І, крім того, з’ясувати кількість трофеїв (Довж., І, 1958, 200);

// Довідуватися, дізнаватися про щось.

Запрошень не одержали [дівчата], квитків теж. Як не сумувати? І не підуть же вони з’ясовувати, чому їх обійдено (Ю. Янов., II, 1954, 88);

Доки прийшов патруль, ми встигли вже з’ясувати, що Даниленко був з Гадяча (Панч, На калин. мості, 1965, 66).

2. Відкривати, розкривати що-небудь приховане.

Мовчазна могила нам не з’ясує, що діється в ній (Л. Укр., І, 1951, 249);

От і Грицько не хотів з’ясувати світові, який у нього скарб дома (Барв., Опов.., 1902, 143);

// Передавати словами, висловлювати, описувати (думки, почуття і т. ін.).

Це почуття я не можу тобі з’ясувати точно. Треба бути жінкою, щоб зрозуміти це (Ю. Янов., II, 1958, 88).

3. Пояснювати що-небудь.

Говорив [Давид] гарно, голосно, нешвидко і вплітаючи в мову живі барвисті образи. Чужих слів уникав, а як траплялися які «консерватори», «бюджет», кожне з’ясовував (Головко, II, 1957, 129);

Бачачи, що подорожні, очевидно, не тутешні і справді нічого не розуміють, селяни враз заговорили, з’ясовуючи причини екзекуції (Смолич, І, 1958, 54);

За що ж ця ласка короля? Мені з’ясуйте, прошу… (Еллан, І, 1958, 283).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. з’ясовувати — з’ясовувати – виясняти З’ясовувати. Крім іншого, виступає в значеннях “досліджуючи, робити зрозумілим щось; визначати, встановлювати що-небудь на підставі певних відомостей, ознак і т. ін.” “За що ж ця ласка короля?... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. з’ясовувати — З’ЯСОВУВАТИ – ВИЯСНЯТИ З’ясовувати, -ую, -уєш, з’ясувати, -ую, -уєш. Крім іншого, вживаються в значеннях "досліджуючи, робити ясним, зрозумілим щось; визначати, встановлювати щось; дізнаватися про щось". Брат взявся одразу з’ясовувати справу (Л. Літературне слововживання
  3. з’ясовувати — З’ясо́вувати, -со́вую, -со́вуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)