1. Літературне слововживання

з’ясовувати

З’ЯСОВУВАТИ – ВИЯСНЯТИ

З’ясовувати, -ую, -уєш, з’ясувати, -ую, -уєш. Крім іншого, вживаються в значеннях "досліджуючи, робити ясним, зрозумілим щось; визначати, встановлювати щось; дізнаватися про щось". Брат взявся одразу з’ясовувати справу (Л.Первомайський); За що ж ця ласка короля? Мені з’ясуйте, прошу (В.Еллан); Огей байдуже, поволі ковтав чай, намагаючись з’ясувати, який вплив мають на нервову систему хворі бронхи (О.Досвітній); Щоб щось з’ясувати, Дьяконову знов і знов доводиться звертатись до Оленчука (О.Гончар).

Виясняти, вияснити в цих значеннях вживаються рідше.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. з’ясовувати — з’ясовувати – виясняти З’ясовувати. Крім іншого, виступає в значеннях “досліджуючи, робити зрозумілим щось; визначати, встановлювати що-небудь на підставі певних відомостей, ознак і т. ін.” “За що ж ця ласка короля?... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. з’ясовувати — З’ясо́вувати, -со́вую, -со́вуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. з’ясовувати — З’ЯСО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., З’ЯСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. Досліджуючи, робити ясним, зрозумілим що-небудь. У дослідженні І. І. Срезневського міститься ряд відомостей з української мови, яка порівнюється з російською і білоруською мовами. І. І. Словник української мови в 11 томах