з’їжа
розм. 1. їжа. На з’їжу чимало дечого купили (Словник Б.Грінченка); Корисна в городі з’їжа, он які гладкі відтіля вертаються (Панас Мирний). 2. Витрата їжі. – Грошей треба. З їжа велика. Нехай їде заробляти (І.Нечуй-Левицький); [Герасим:] Така з’їжа, така з’їжа, що й сказать не можна! Повірите: з млина привезуть пуд тридцять борошна, не вспієш оглянуться – вже з’їли (І.Карпенко-Карий).
Джерело:
Словник-довідник з українського літературного слововживання
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- з’їжа — З’ї́жа, -жі, -жі, -жею Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- з’їжа — З’Ї́ЖА, і, ж., діал. 1. Їжа. Корисна в городі з’їжа, он які гладкі відтіля вертаються! (Мирний, IV, 1955, 296); Привіз учора Остап копу жита з поля на з’їжу — молотити стали ціпами вдвох (Головко, II, 1957, 424). 2. Витрата їжі. Вона була вже матір’ю.. Словник української мови в 11 томах