з’єднання

З’Є́ДНАННЯ, я, с. Велика військова одиниця, яка складається з кількох частин одного або різних родів військ.

Чекаємо, ось-ось промчать тут наші панцирні з’єднання (Ле, Право.., 1957, 118);

Військові з’єднання на ходу переорганізовувались в бойові групи (Коз., Гарячі руки, 1960, 143);

Незабутні сторінки в героїчну історію боротьби проти гітлерівських загарбників вписали славні народні месники — бійці і командири партизанських з’єднань і загонів (Визначні місця Укр., 1958, 27).

З’Є́ДНА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. з’єдна́ти і з’єдна́тися.

[Хмельницький:] Народи наші єсть брати… що прагнуть до з’єднання (Корн., І, 1955, 274);

Партизанський загін «Денис Давидов» йшов на з’єднання з іншими загонами, щоб стати армією, другим фронтом, грізним тилом ворогові (Логв., Давні рани, 1961, 68);

Іноді при з’єднанні льодовиків зливаються і крайові морени (Фіз. геогр., 5, 1956, 117);

Соціал-демократія є з’єднання робітничого руху з соціалізмом.. (Ленін, 4, 1948, 333);

З перемогою комунізму відбудеться органічне з’єднання розумової і фізичної праці у виробничій діяльності людей (Програма КПРС, 1961, 55).

2. Те, що з’єднує що-небудь з чимось; місце, де що-небудь з’єднано з чимось.

Демонструючи рухомі з’єднання, треба показати учням деталі цих з’єднань (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 128);

Несправностями системи живлення слід.. вважати витікання бензину в різних з’єднаннях (Автомоб., 1957, 102).