1. Словник української мови в 11 томах

йойкати

ЙО́ЙКАТИ, аю, аєш, недок. Викрикувати «йой» від болю, страху тощо; охкати, стогнати.

На тоці лежав розтягнений мужик і йойкав, і стогнав, і кричав (Фр., II, 1950, 99);

Іванко приходить і бачить: сестра у постелі йойкає (Калин, Закарп. казки, 1955, 118).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. йойкати — йо́йкати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. йойкати — див. КРИЧАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. йойкати — див. кричати Словник синонімів Вусика
  4. йойкати — -аю, -аєш, недок. Викрикувати "йой" від болю, страху тощо; охкати, стогнати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. йойкати — йо́йкати 1. ойкати, стогнати (ст) 2. нарікати, ремствувати, скаржитися, бідкатися (ст) ◊ ше не впа́в, а вже йойкає про того, хто заздалегідь журиться, непокоїться (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. йойкати — КРИЧА́ТИ (видавати крик), ЯЧА́ТИ розм.; РЕПЕТУВА́ТИ розм., ЗІПА́ТИ розм., ДЕ́РТИСЯ (ДРА́ТИСЯ) розм., ПЕРЕРИВА́ТИСЯ розм., ВЕРЕДИ́ТИСЯ діал., ФУ́КАТИ діал. (сильно, голосно); ГОРЛА́ТИ розм., ГОРЛА́НИТИ розм., ГОРЛОПА́НИТИ розм., ГВАЛТУВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. йойкати — Йо́йкати, -каю, -каєш, -кає Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. йойкати — Йойкати, -каю, -єш, одн. в. йойкнути, -ну, -неш гл. Плакать, вопить, вскрикнуть. А на зуб собі йойкай! ЕЗ. V. 183. Ні плаче, ні голосить, бо відай не може, лиш часом, часом йойкне: Боже милий. Боже! Федьк. І. 67. Словник української мови Грінченка