1. Словник української мови в 11 томах

кабанець

КАБАНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш. до каба́н.

Купив [Гнат] двох кабанців, доглядав, годував їх — такі ситі були (Коцюб., І, 1955, 31);

[Кіндрат:] Хлів хочу збудувати. Макар Іванович порадив, каже: раз кабанця збираєшся купувати, то хлів треба будувати (Корн., II, 1955, 138).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кабанець — кабане́ць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. кабанець — -нця, ч. Зменш. до кабан. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кабанець — Кабан, -на м. Кабанъ; вепрь. Не бурли, як кабан у кориті. К. ЧР. 132. ум. кабанець, кабанча, кабанчик. ув. кабанюга. Словник української мови Грінченка