кабачок
КАБАЧО́К , чка́, ч.
1. Городня сланка рослина, кущова форма гарбуза з великими довгастими плодами.
2. Плід цієї рослини, що вживається як їжа.
Кабачки вживають смажені й фаршировані, а також використовують для приготування ікри (Укр. страви, 1957, 197);
Жваво торгують колгоспні ятки з городиною. Кавуни рябі й чорні, червоні помідори, сині баклажани, пізні кабачки (Ю. Янов., І, 1958, 581).
КАБАЧО́К², чка́, ч., заст. Зменш. до каба́к¹.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кабачок — кабачо́к 1 іменник чоловічого роду овоч Орфографічний словник української мови
- кабачок — I -чка, ч. 1》 Городня сланка рослина, кущова форма гарбуза з великими довгастими плодами. 2》 Плід цієї рослини, що вживається як їжа. II -чка, ч., заст. Зменш. до кабак I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кабачок — Кущовий різновид гарбуза з вел. довгастими плодами, які споживають після кулінарної обробки. Універсальний словник-енциклопедія