кабінетик
КАБІНЕ́ТИК, а, ч. Зменш. до кабіне́т 1.
— Гадаю, що синьйорі дуже невигідно читати в моїй крамниці — у мене, на жаль, ніякого комфорту! — що іншого було б у себе дома, в затишному кабінетику… (Л. Укр., III, 1952, 741);
За дверима, в маленькому кабінетику, настирливо деренчить телефон (Ткач, Плем’я.., 1961,285).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me