каганчик
КАГА́НЧИК, а, ч. Зменш. до кагане́ць 1.
У хаті тепло, тихо,— хоч і неясно: серед полу на перекинутім горщаті ледве блищить каганчик (Мирний, II, 1954, 220);
Господар.. присунув ближче до себе каганчик, що жалісно мигтів крихітним пелюстком вогника (Стельмах, Хліб.., 1959, 124).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me