кадити
КАДИ́ТИ, каджу́, ка́диш, недок.
1. Махаючи кадилом (кадильницею) під час церковного обряду, курити ладаном або іншими пахучими речовинами.
Священик одчинив царські врата, почав кадити по церкві. Рознеслись пахощі.. ягідок дешевого ялівцю (Н.-Лев., II, 1956, 403);
— Як кадить [отець Симон] та пройде по церкві, так народ, особливо жінки, перед ним і хиляться (Головко, II, 1957, 46).
◊ Кади́ти фіміа́м див. фіміа́м.
2. перен., розм. Випускати, виділяти дим або чад, запах; курити.
Довбня, сидячи за столом, кадив, мов з димаря, на всю хату, запиваючи чаєм кожну затяжку (Мирний, III, 1954, 202);
Кадить світло, скло заяложене, зверху надбите (Тесл., Вибр., 1950, 137);
На крутій гряді стоїть верба зелена кучерява,.. колишеться од вітру й кадить на всі боки солодким духом (Дн. Чайка, Тв., 1960, 186).
Значення в інших словниках
- кадити — кади́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- кадити — Здійснювати кадіння Словник церковно-обрядової термінології
- кадити — див. палити Словник синонімів Вусика
- кадити — каджу, кадиш, недок. 1》 Махаючи кадилом (кадильницею) під час церковного обряду, курити ладаном або іншими пахучими речовинами. 2》 перен., розм. Випускати, виділяти дим або чад, запах; курити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кадити — кади́ти (пали́ти, кури́ти і т. ін.) фіміа́м кому, перед ким. Дуже вихваляти кого-небудь, лестити комусь. Щоб запобігти в неї ласки, треба було безперестану кадить перед нею фіміами лестощів (І. Фразеологічний словник української мови
- кадити — ДИМИ́ТИ (ДИМІ́ТИ) (виділяти, випускати дим), ДИМИ́ТИСЯ (ДИМІ́ТИСЯ), КУРІ́ТИ (КУРИ́ТИ), КУРІ́ТИСЯ (КУРИ́ТИСЯ), ЧАДИ́ТИ (ЧАДІ́ТИ), ДИМУВА́ТИ розм., КАДИ́ТИ розм.; КОПТІ́ТИ (густо, з кіпоттю). На обрії димить пароплав (О. Словник синонімів української мови
- кадити — Кади́ти, каджу́, ка́диш, -дять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кадити — Кади́ти, -джу́, -диш гл. Кадить, курить. Пі світила, ні кадила, як тебе смерть вхопила. Ном. № 4054. Словник української мови Грінченка