казаний
КА́ЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до каза́ти;
// у знач. ім. ка́зане, ного, с. Те, про що йде мова.
Казаному кінця нема (Номис, 1864, № 4525);
// ка́зано, безос. присудк сл.
Прийшов Хвесько до батька та й просить, як йому казано (Стор., І, 1957, 36);
Гаїнка чула все, що про неї казано (Гр., II, 1963, 433).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- казаний — ка́заний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- казаний — [казанией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- казаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до казати. || у знач. ім. казане, -ного, с. Те, про що йде мова. || казано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови