казанчик

КАЗА́НЧИК, а, ч. Зменш. до казано́к.

Клунки з прив’язаним до них казанчиком, що лежали осторонь на пісочку,.. свідчили, що то подорожні (Коцюб., І, 1955, 137).

◊ Каза́нчик ва́рить — те саме, що Казано́к ва́рить ( див. вари́ти).

Казанчик на його шиї ще варить! (Ю. Янов., II, 1954, 50).