казанчик

Значення в інших словниках

1. казанчик — каза́нчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. казанчик — -а, ч. Зменш. до казанок. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. казанчик — КАЗА́НЧИК, а, ч. Зменш. до казано́к. Клунки з прив’язаним до них казанчиком, що лежали осторонь на пісочку,.. свідчили, що то подорожні (Коцюб., І, 1955, 137). ◊ Каза́нчик ва́рить — те саме, що Казано́к ва́рить ( див. вари́ти). Казанчик на його шиї ще варить! (Ю. Янов., II, 1954, 50). Словник української мови в 11 томах