1. Словник української мови в 11 томах

каляти

КАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., перех., розм.

1. Те саме, що брудни́ти.

— Не хочеться мені, мати, По ріллі спотикати.., Жовтого саф’яна каляти (Укр.. думи.., 1955, 24);

Дарка почала його [папірець] закладати незручно, мнучи й каляючи пальцями (Л. Укр., III, 1952, 653);

Каляють [горобці], аж чорно кругом (Логв., Давні рани, 1961, 125).

2. перен. Укривати ганьбою кого-, що-небудь; плямувати.

— Слава козача здавна славна! споконвіку ведеться.. І умру, а не попущу свого козачого роду каляти! (Мирний, І, 1954, 232);

Стоячи на становищі польських панів, каляв [Вахнянин] все, що є кращого і чесного у радикалів і народовців (Коцюб., III, 1956, 151)

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. каляти — каля́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. каляти — див. БРУДНИТИ. Словник синонімів Караванського
  3. каляти — див. ганьбити Словник синонімів Вусика
  4. каляти — -яю, -яєш, недок., перех., розм. 1》 Те саме, що бруднити. 2》 перен. Укривати ганьбою кого-, що-небудь; плямувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. каляти — брудни́ти (паску́дити, каля́ти і т. ін.) ру́ки. 1. Зв’язуватися з ким-небудь непорядним, нечесним (перев. у бійці). — Та не подонок? — ще й зараз обурюється Микола.— Хотілося йому й по тикві дати, та вирішили, навіщо руки бруднити (О. Фразеологічний словник української мови
  6. каляти — ГАНЬБИ́ТИ (негідними вчинками, поведінкою вкривати ганьбою себе, своє чесне ім'я, рід і т. ін.), БЕЗЧЕ́СТИТИ, ЗНЕСЛА́ВЛЮВАТИ, НЕСЛА́ВИТИ, СОРО́МИТИ, ОСОРО́МЛЮВАТИ, КОМПРОМЕТУВА́ТИ, ПОГА́НИТИ, ОПОГА́НЮВАТИ (ОБПОГА́НЮВАТИ), ЧОРНИ́ТИ, ОЧО́РНЮВАТИ... Словник синонімів української мови
  7. каляти — Каля́ти, -ля́ю, -ля́єш в що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. каляти — Каля́ти, -ля́ю, -єш гл. 1) Пачкать, марать, грязнить. І вже мені не честь не подоба по ріллях спотикати, жовтих чобіт каляти. Макс. (1849). Глядіть, діти, слави своєї не каляйте.Г. Барв. 293. 2) Испражняться. Мил. 31. А теля стало, каля та й каля; да таку купу накалят здорову. Рудч. Ск. І. 39. Словник української мови Грінченка