каляти

брудни́ти (паску́дити, каля́ти і т. ін.) ру́ки. 1. Зв’язуватися з ким-небудь непорядним, нечесним (перев. у бійці). — Та не подонок? — ще й зараз обурюється Микола.— Хотілося йому й по тикві дати, та вирішили, навіщо руки бруднити (О. Гончар); — До петельок кидаєшся, папірця носиш, та я не боюся. Лише рук не хочу бруднити об тебе (А. Хорунжий). 2. Робити щось невартісне, виконувати недостойну когось роботу. — Сагайдак-бей не жав “хліба козацького”. Та й навіщо було бруднити руки, коли йому і так належала лев’яча частка здобутого?! (З. Тулуб); — Вже коли писати, так писати, щоб і руки не паскудити. Спишу я все його життя (І. Нечуй-Левицький); Кадети цілу дорогу висміювали Василя .. Справді, украсти копу проса — це ж така мізерія, що доброму злодієві не варто руки каляти! (Д. Косарик); — Щоб я коло тебе (собаки) руки каляла. А щоб ти не діждала! — і пішла бабина дочка далі, лаючись (Укр.. казки).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. каляти — каля́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. каляти — див. БРУДНИТИ. Словник синонімів Караванського
  3. каляти — див. ганьбити Словник синонімів Вусика
  4. каляти — -яю, -яєш, недок., перех., розм. 1》 Те саме, що бруднити. 2》 перен. Укривати ганьбою кого-, що-небудь; плямувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. каляти — ГАНЬБИ́ТИ (негідними вчинками, поведінкою вкривати ганьбою себе, своє чесне ім'я, рід і т. ін.), БЕЗЧЕ́СТИТИ, ЗНЕСЛА́ВЛЮВАТИ, НЕСЛА́ВИТИ, СОРО́МИТИ, ОСОРО́МЛЮВАТИ, КОМПРОМЕТУВА́ТИ, ПОГА́НИТИ, ОПОГА́НЮВАТИ (ОБПОГА́НЮВАТИ), ЧОРНИ́ТИ, ОЧО́РНЮВАТИ... Словник синонімів української мови
  6. каляти — Каля́ти, -ля́ю, -ля́єш в що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. каляти — КАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., перех., розм. 1. Те саме, що брудни́ти. — Не хочеться мені, мати, По ріллі спотикати.., Жовтого саф’яна каляти (Укр.. думи.., 1955, 24); Дарка почала його [папірець] закладати незручно, мнучи й каляючи пальцями (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  8. каляти — Каля́ти, -ля́ю, -єш гл. 1) Пачкать, марать, грязнить. І вже мені не честь не подоба по ріллях спотикати, жовтих чобіт каляти. Макс. (1849). Глядіть, діти, слави своєї не каляйте.Г. Барв. 293. 2) Испражняться. Мил. 31. А теля стало, каля та й каля; да таку купу накалят здорову. Рудч. Ск. І. 39. Словник української мови Грінченка