1. Фразеологічний словник української мови

калюжа

ви́тягти (ви́тягнути) / витяга́ти (витя́гувати) з боло́та (з багна́, з калю́жі, з грязю́ки і т. ін.) кого. Допомогти кому-небудь вийти з принизливого становища або позбутися злиднів. Не заприміть її Олександра, може б, вона і досі у своїх дрантях завита ходила. Він витяг її з калюжі! (Панас Мирний); — Я, дурна, жалувала, що нею всі нехтували,— так їй і треба було, пройдисвітці! Я ж її за вуха з грязі витягла, в люди вивела! (Леся Українка); Так ось знайте, що .. я отим самим “лібералізмом” витягнув Горецького з болота (М. Ю. Тарновський); // Допомогти кому-небудь позбутися непристойного товариства, середовища, вийти з-під його впливу. Щаслива і я. І горда. Адже це я тебе відвоювала в тієї нечисті, адже це я витягла тебе з того бруду, в якому ти погрузав (В. Речмедін).

сіда́ти / сі́сти в калю́жу. Потрапляти в дуже незручне або смішне становище; зазнавати у чомусь невдачі. І часто той, хто піддається .. наклепницьким абсурдам, потрапляє в смішне становище, або, як кажуть у нас, сідає в калюжу (З газети).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. калюжа — (яма з брудною водою) (з болотом) барліг, (велика) баюра, калабаня. Словник синонімів Полюги
  2. калюжа — калю́жа іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. калюжа — Ковбаня, р. калабаня, калабатина; (глибока) баюра. Словник синонімів Караванського
  4. калюжа — [кал'ужа] -ж'і, ор. -жеийу Орфоепічний словник української мови
  5. калюжа — -і, ж. Заглибина в ґрунті, наповнена водою або іншою рідиною. || чого. Вода або інша рідина, налита у великій кількості на якій-небудь поверхні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. калюжа — КАЛЮ́ЖА (заглибина в ґрунті, наповнена водою або іншою рідиною); БАРЛІ́Г (заглибина з гряззю); БАЮ́РА (велика, глибока заглибина, вибоїна); КОВБА́НЯ, КАЛАБА́НЯ розм., КАЛАБА́ТИНА діал., БАКА́Й діал., КОВТЬО́БА діал. (глибока вибоїна з водою, гряззю). Словник синонімів української мови
  7. калюжа — Калю́жа, -жі, -жі, -жею; -лю́жі, -лю́ж Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. калюжа — КАЛЮ́ЖА, і, ж. Заглибина в грунті, наповнена водою або іншою рідиною. А сирота її в селі.. Лопуцьки їсть, ставочки гатить В калюжах з дітьми у яру (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  9. калюжа — Калюжа, -жі ж. Лужа, грязь. Не шукай моря, у калюжі втопишся. Ном. № 1982. Зараз, чи калюжку вбачать де на дорозі, — так у калюжу і лізе в кармазинах. К. ЧР. 87. ум. калюжка. Калюжка після вчерашнього дощику. Кв. II. 156. Словник української мови Грінченка