1. Словник синонімів української мови

калюжа

КАЛЮ́ЖА (заглибина в ґрунті, наповнена водою або іншою рідиною); БАРЛІ́Г (заглибина з гряззю); БАЮ́РА (велика, глибока заглибина, вибоїна); КОВБА́НЯ, КАЛАБА́НЯ розм., КАЛАБА́ТИНА діал., БАКА́Й діал., КОВТЬО́БА діал. (глибока вибоїна з водою, гряззю). Один пастушок наглядів калюжу під вербами. Ми побігли до тієї калюжки, пообмазувались чорною гряззю (І. Нечуй-Левицький); Валяється, як свиня в барлозі (М. Номис); Тонка плівка криги затягувала баюри у лісових хащах (Н. Рибак); Раптом на дорозі Іван побачив старого бойка, що загруз своїм возом у баюрі (П. Колесник); На дорогу з чийогось двору, хрюкаючи, направилась свиня, лягла в ковбаню (А. Шиян); Виходив (Гриць) перед хату.., ставав собі коло калабані, що з неї воду кури п'ють, та й торкотів (Лесь Мартович); Одинока жаба вилізла з калабатини (М. Коцюбинський); А деякі шофери то й самі норовили грюкнути машиною в бакай коло своєї хати чи біля воріт куми (В. Кучер); А вже кабана то шукай де-небудь біля ковтьоби (Словник Б. Грінченка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. калюжа — (яма з брудною водою) (з болотом) барліг, (велика) баюра, калабаня. Словник синонімів Полюги
  2. калюжа — калю́жа іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. калюжа — Ковбаня, р. калабаня, калабатина; (глибока) баюра. Словник синонімів Караванського
  4. калюжа — [кал'ужа] -ж'і, ор. -жеийу Орфоепічний словник української мови
  5. калюжа — -і, ж. Заглибина в ґрунті, наповнена водою або іншою рідиною. || чого. Вода або інша рідина, налита у великій кількості на якій-небудь поверхні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. калюжа — ви́тягти (ви́тягнути) / витяга́ти (витя́гувати) з боло́та (з багна́, з калю́жі, з грязю́ки і т. ін.) кого. Допомогти кому-небудь вийти з принизливого становища або позбутися злиднів. Фразеологічний словник української мови
  7. калюжа — Калю́жа, -жі, -жі, -жею; -лю́жі, -лю́ж Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. калюжа — КАЛЮ́ЖА, і, ж. Заглибина в грунті, наповнена водою або іншою рідиною. А сирота її в селі.. Лопуцьки їсть, ставочки гатить В калюжах з дітьми у яру (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  9. калюжа — Калюжа, -жі ж. Лужа, грязь. Не шукай моря, у калюжі втопишся. Ном. № 1982. Зараз, чи калюжку вбачать де на дорозі, — так у калюжу і лізе в кармазинах. К. ЧР. 87. ум. калюжка. Калюжка після вчерашнього дощику. Кв. II. 156. Словник української мови Грінченка