каменюччя
КАМЕНЮ́ЧЧЯ, я, с. Збірн. до каменю́ка.
Нав’язали їй на руки і ноги каменюччя (Кв.-Осн., II, 1956, 183);
Нехотя підвівся [Іван], спустився по каменюччю до ставу (Гуц., Скупана.., 1965, 229).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me