кам’янити

КАМ’ЯНИ́ТИ, и́ть, недок., перех., рідко.

1. Робити нерухомим, застиглим, як камінь (у 1, 2 знач.).

Вперта рішучість кам’янить йому обличчя (Стельмах, І, 1962, 242).

2. Робити байдужим, нечулим.

[Анна:] Я не можу… той камінь… він не тільки пригнітає, він душу кам’янить (Л. Укр., III, 1952, 387).