кам’яниця
КАМ’ЯНИ́ЦЯ, і, ж.
1. Кам’яна будівля; мурований будинок.
Привели їх [рекрутів] до кам’яниці довгої-довгої, облупаної, чорної (Мирний, II, 1954, 120);
Маруся в місто прибула, Де народилась і зросла В триповерховій кам’яниці (Рильський, Весн. пісня, 1952, 120).
2. (Rubus saxatilis L.). Лісова трав’яниста ягідна рослина родини розоцвітих; костяниця.
3. збірн. Яскраво-червоні кислі ягоди цієї рослини.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кам’яниця — Камени́ця і кам’яни́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць кам’яни́ця і камени́ця, -ці, -цею Правописний словник Голоскевича (1929 р.)