1. Словник української мови в 11 томах

канонічний

КАНОНІ́ЧНИЙ, а, е.

1. церк. Стос. до канону або який є каноном (у 1 знач.).

Пани узаконили канонічне право, яке дозволяє вбивати ворогів церкви (Іст. укр. літ., II, 1956, 585).

2. церк. Узаконений церквою як святе письмо; який входить до складу канону (у 3 знач.).

Канонічні книги.

3. перен., книжн. Визнаний зразковим, твердо встановлений; узаконений.

Невичерпно різноманітний був Франко і щодо форми. Ми знаходимо в нього і канонічні форми — терцини, сонети, октави, тріолети (Рильський, III, 1956, 268).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. канонічний — (перешкода) передбачена в церковному праві [VI] — канонічна перешкода: передбачена в церковному праві [VII] Словник з творів Івана Франка
  2. канонічний — каноні́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. канонічний — [каноун’ічнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. канонічний — -а, -е. 1》 церк. Стос. до канону або який є каноном (у 1 знач.). Канонічне право — сукупність норм, що містяться в правилах, встановлених церквою. 2》 церк. Узаконений церквою як Святе Письмо; який входить до складу канону (у 3 знач.). Канонічні книги. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. канонічний — Церковноправний Словник чужослів Павло Штепа
  6. канонічний — Каноні́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)