канцелярист
КАНЦЕЛЯРИ́СТ, а, ч.
1. заст. Дрібний службовець канцелярії; писар.
То родом з Глухова, юриста, Він має чин канцеляриста (Котл., І, 1952, 251);
Гриць Калинович був канцеляристом при львівській скарбовій бухгалтерії ще за панщини (Фр., VI, 1951, 153);
*У порівн. На колінах апаратника лежав напоготові розгорнутий блокнот, а за вухом, мов у старовинного канцеляриста, стирчав олівець (Шовк., Інженери, 1956, 325).
2. перен., зневажл. Працівник апарату, що формально, по-бюрократичному ставиться до виконання своїх обов’язків;
// Той, хто за канцелярською роботою не бачить живої справи.
Був він студентом, учився як слід. Ждали — і в полі відзначиться хистом! Він же зарився в папери, мов кріт, Ставши справжнісіньким канцеляристом (С. Ол., Вибр., 1957, 300).
Значення в інших словниках
- канцелярист — канцеляри́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- канцелярист — Писар|чук|, конторник, а. клерк, зн. КАЛАМАР, писака; п! СЛУЖБОВЕЦЬ Словник синонімів Караванського
- канцелярист — [канцеил'арист] -ста, м. (на) -стов'і/-с'т'і, мн. -стие, -с'т'іў Орфоепічний словник української мови
- канцелярист — -а, ч. 1》 заст. Дрібний службовець канцелярії; писар. 2》 перен., зневажл. Працівник апарату, що формально, по-бюрократичному ставиться до виконання своїх обов'язків. || Той, хто за канцелярською роботою не бачить живої справи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- канцелярист — БЮРОКРА́Т (службова особа, яка, на шкоду суті, неухильно дотримується формальностей у справах, затягаючи їх розв'язання), ЧИНО́ВНИК зневажл., ЧИНУ́ША розм. зневажл., ЧИНОДРА́Л розм. зневажл., КАНЦЕЛЯРИ́СТ зневажл.; КРЮЧКОДЕ́Р розм. заст., КРЮЧО́К розм. Словник синонімів української мови
- канцелярист — Канцеляри́ст, -та; -ри́сти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- канцелярист — Канцелярист, -та и канцеляриста, -ти м. Канцеляристъ, канцелярскій чиновникъ. Зачав водити бенькети з повитчиками, з канцеляристами, з купцями. Котл. Н. П. 356. ув. канцелюра. Словник української мови Грінченка