1. Словник синонімів української мови

канцелярист

БЮРОКРА́Т (службова особа, яка, на шкоду суті, неухильно дотримується формальностей у справах, затягаючи їх розв'язання), ЧИНО́ВНИК зневажл., ЧИНУ́ША розм. зневажл., ЧИНОДРА́Л розм. зневажл., КАНЦЕЛЯРИ́СТ зневажл.; КРЮЧКОДЕ́Р розм. заст., КРЮЧО́К розм. заст., КРЮК розм. заст. (той, хто навмисно використовує дрібниці, формальності для затягання або заплутування адміністративних та судових справ з корисливою метою або щоб зняти з себе відповідальність). — Ми не бюрократи, — сказав суворим тоном, — не з паперів складаєм про тебе думку (О. Гончар); Духовна атмосфера в інституті була дуже тяжкою.. Учителі всі були чиновниками, а особливо директор (О. Довженко); І нам у роботі щоб далі зростати — Прийдеться ще декому й перцю давати. Прийдеться давати зазнайкам, чинушам, Сухим бюрократам, зачерствілим душам (С. Олійник); Був він студентом, учився як слід. Ждали — і в полі відзначиться хистом! Він же зарився в папери, мов кріт, Ставши справжнісіньким канцеляристом (С. Олійник); Він ішов з.. відомим крючкодером, що не раз виплутував грізного феодала від різних відповідальностей перед королівським судом (З. Тулуб); Тепер уже без ніяких діло викрутять судові крючки (М. Стельмах). — Пор. формалі́ст.

ПИ́САР (працівник канцелярії), ПИСЕ́ЦЬ, КАНЦЕЛЯРИ́СТ заст. У канцелярії за столами сиділи й шкрябали перами писарі (А. Головко); Без друзів, без прагнень, без мрій ідуть поодинці й мовчать Писці вкритих злочином фірм, контор безпощадних служаки (М. Бажан); Гриць Калинович був канцеляристом при львівській скарбовій бухгалтерії ще за панщини (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. канцелярист — канцеляри́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. канцелярист — Писар|чук|, конторник, а. клерк, зн. КАЛАМАР, писака; п! СЛУЖБОВЕЦЬ Словник синонімів Караванського
  3. канцелярист — [канцеил'арист] -ста, м. (на) -стов'і/-с'т'і, мн. -стие, -с'т'іў Орфоепічний словник української мови
  4. канцелярист — -а, ч. 1》 заст. Дрібний службовець канцелярії; писар. 2》 перен., зневажл. Працівник апарату, що формально, по-бюрократичному ставиться до виконання своїх обов'язків. || Той, хто за канцелярською роботою не бачить живої справи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. канцелярист — Канцеляри́ст, -та; -ри́сти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. канцелярист — КАНЦЕЛЯРИ́СТ, а, ч. 1. заст. Дрібний службовець канцелярії; писар. То родом з Глухова, юриста, Він має чин канцеляриста (Котл., І, 1952, 251); Гриць Калинович був канцеляристом при львівській скарбовій бухгалтерії ще за панщини (Фр. Словник української мови в 11 томах
  7. канцелярист — Канцелярист, -та и канцеляриста, -ти м. Канцеляристъ, канцелярскій чиновникъ. Зачав водити бенькети з повитчиками, з канцеляристами, з купцями. Котл. Н. П. 356. ув. канцелюра. Словник української мови Грінченка