каньйон
КАНЬЙО́Н, у, ч. Вузька річкова долина, глибоко врізана в корінну породу.
У Житомирі Тетерів тече в гранітному каньйоні. Скелі часто підіймаються на кілька десятків метрів (Геол. Укр., 1959,198);
Мокрий холод заліг на дні каньйону (Загреб., Шепіт, 1966, 307).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- каньйон — каньйо́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- каньйон — -у, ч. Вузька річкова долина, глибоко врізана в корінну породу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- каньйон — Яр, яруга, переярок, бескид, бескед, бескеття, зворище, звір, ізвір, чортория, провалля, долина Словник чужослів Павло Штепа
- каньйон — каньйо́н (від ісп. canon – ущелина) глибока вузька річкова долина з стрімкими схилами і вузьким дном. Словник іншомовних слів Мельничука