капелан
КАПЕЛА́Н, а, ч. Католицький священик, що править службу в каплиці для вузького кола віруючих.
Духовенство тодішнє мусимо розділити на сільське і міське, або властиво на парохів та капеланів і василіанів (Фр., XVI, 1955, 35);
Будиночок капелана стояв в огорожі поруч з капличкою — власністю панів Яблуновських (Гжицький, Опришки, 1962, 139).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- капелан — капела́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- капелан — -а, ч. 1》 Католицький священик, що править службу в каплиці для вузького кола віруючих. 2》 У деяких країнах – католицький військовий священик. Великий тлумачний словник сучасної мови
- капелан — Священик, жрець, духівник при війську Словник застарілих та маловживаних слів
- капелан — капела́н (від лат. capellanus – священик) 1. В католицькій і англіканській церквах – священик при каплиці (капелі) чи домашній церкві, а також помічник парафіяльного священика. 2. В деяких країнах – католицький військовий священик. Словник іншомовних слів Мельничука
- капелан — Священик, що здійснює релігійні служби для групи вірних, відокремлених з огляду на професію або громадський обов'язок (військовий к., к. служби охорони здоров'я), життєвий і правовий статус або організаційну приналежність (к. Універсальний словник-енциклопедія