капсуль
КА́ПСУЛЬ, я, ч. Металевий ковпачок із речовиною, що вибухає від удару й запалює пороховий заряд у набої, снарядній гільзі тощо.
— Пора гранату,— простогнав Сашко,— не забудь вставити капсуль… (Ю. Янов., І, 1954, 100);
Гриша запевняв, що це ракета і що коли розбити капсуль, ракета підійметься вгору і там розсиплеться чудовим фейєрверком (Сміл., Сашко, 1957, 38).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- капсуль — ка́псуль іменник чоловічого роду у вогнепальній зброї тощо капсу́ль іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- капсуль — -я, ч. Металевий ковпачок із речовиною, що вибухає від удару й запалює пороховий заряд у набої, снарядній гільзі тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- капсуль — ка́псуль (від лат. capsula – коробочка) 1. Металевий циліндрик або ковпачок з вибуховою речовиною, що спалахує від удару і забезпечує вибух заряду; застосовують у бойових патронах, дистанційних трубках тощо. 2. Олов’яний ковпачок, який надівають на закупорену пляшку з вином. Словник іншомовних слів Мельничука