1. Словник української мови в 11 томах

карабінерний

КАРАБІНЕ́РНИЙ, а, е, заст. Прикм. до карабіне́р 1.

У 1796 р. Котляревський вступає на військову службу до Сіверського карабінерного полку (Іст. укр. літ., І, 1954, 151).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. карабінерний — карабіне́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. карабінерний — КАРАБІНЕРНИЙ – КАРАБІНЕРСЬКИЙ Карабінерний. Який складається з карабінерів, належить до карабінерів – відбірних стрільців в арміях до середини XIX ст.: карабінерний полк. Карабінерський. Який належить до карабінерів – жандармів в Італії: карабінерський мундир. Літературне слововживання
  3. карабінерний — -а, -е, заст. Прикм. до карабінер 1). Великий тлумачний словник сучасної мови