1. Словник української мови в 11 томах

карась

КАРА́СЬ, я́, ч. Невелика прісноводна риба родини коропових мідно-червоного або сріблястого кольору.

На те щука в морі, щоб карась не дрімав (Номис, 1864, № 5857);

Почуваю себе добре, хоч вчорашній обід був для мене незвичайним: сардини, балик, мариновані карасі (Коцюб., III, 1956, 309);

Карась водиться в озерах, ставках і в інших водоймах з повільно текучою або стоячою водою (Укр. страви, 1957, 122);

*У порівн. І миттю осідлавши рака, Схвативсь [Нептун] на його, мов бурлака, І вирнув з моря, як карась (Котл., І, 1952, 68).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Карась — Кара́сь прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. карась — [карас'] -ас'а, ор. -асем, м. (на) -ас'у/ -асев'і, мн. -ас'і, -ас'іў Орфоепічний словник української мови
  3. карась — -я, ч. Невелика прісноводна риба родини коропових мідно-червоного або сріблястого кольору. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. карась — (-я) ч.; морськ., арм. 1. Солдат (матрос) строкової служби (з 6 по 12 місяць). БСРЖ, 244; ПСУМС, 31; СЖЗ, 51. Словник жарґонної лексики української мови
  5. карась — як (мов, ні́би і т. ін.) кара́сь у ве́ршу, зі сл. су́нутися, лі́зти і т. ін. Необачно, необережно. — Придумає казна-що і сунеться як карась у вершу (І. Рябокляч). Фразеологічний словник української мови
  6. карась — Кара́сь, -ся́, -се́ві; -расі́, -сі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. карась — Карась, ся́ м. 1) Карась, Carassius vulgaris. Не всі старі щуки карасів хватають. Макс. Ой лин та карась у ятері трепетавсь. н. п. 2) Названіе вола цвѣта оперенія куропатки. КС. 1898. VII. 41. ум. карасик, -карасичок. За періжками подали печені карасики. Словник української мови Грінченка