1. Словник української мови в 11 томах

карасик

КАРА́СИК, а, ч. Зменш.-пестл. до кара́сь.

Як тільки зробиться темненько, Лисиці й шле [Щука] то щупачка, То сотеньку карасиків живеньких, Або линів гарненьких… (Гл., Вибр., 1951, 43);

[Малоштан:] Та ось… (Показує відерце). На борщ.. Десять карасиків піймав (Мик., І, 1957, 56).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. карасик — кара́сик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. карасик — -а, ч. Зменш.-пестл. до карась. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. карасик — Карасик, -ка, карасичок, -чка м. ум. отъ карась. Словник української мови Грінченка