карбамід
КАРБАМІ́Д, у, ч. Азотиста органічна речовина, яку одержують з двоокису вуглецю та аміаку.
Карбамід є важливою сировиною для виробництва пластмас, відмінним добривом, хорошим замінником кормового білка у тваринництві (Наука.., 1, 1963, 41);
Силос із кукурудзи та сорго ще збагачують на протеїн домішками карбаміду (Хлібороб Укр., 2, 1976, 18).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- карбамід — карбамі́д іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- карбамід — -у, ч. Карбонат-амід, сечовина. Безбарвні чи білі кристали. Міститься у сечі. Цінне добриво. Із карбаміду добувають сечовино-формальдегідні смоли, гідразин тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- карбамід — карбамі́д (від карб... і амід) азотиста органічна речовина, що її одержують з двоокису вуглецю та аміаку; використовують як добриво, для виробництва карбамідних смол, лікарських препаратів, як домішку при годівлі жуйних тварин тощо. Інша назва – синтетична сечовина. Словник іншомовних слів Мельничука
- карбамід — див. сечовина Універсальний словник-енциклопедія